<< Главная страница

Суперники



Категории Василь Симоненко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал I Вiтер пiсню спiвав стоголосо, Але раптом в екстазi нiмiм Зупинивсь бiля тебе i млосно Зазiтхав у волоссi твоïм. I пiдслухали зорi i трави, I пiдслухали рiки й мости, Як шептав тобi вiтер ласкаво: Я такоï не бачив, як ти... Хочеш — хмари для тебе розвiю? Хочеш — землю в дощах утоплю? Тiльки дай менi крихту надiï, Тiльки тихо шепни — люблю... I хоч ти не сказала нiчого, Бо не слухала вiтрових слiв, Вiн, забувши солодку знемогу, Розганяти хмарки полетiв. А як глянуло сонце iз неба Через синi зiницi нiш, Закохалося сонце у тебе, Засiяло iще яснiш. II Вiтер в небi за хмарами гониться I про тебе складає пiснi, Почалася у сонця безсонниця — I подовшали раптом днi. I обоє тобi заходились Говорити у всякий час: Ми по вуха в тебе влюбились, Усмiхнися ж хоч раз до нас... III Тож послухайте, сонце i вiтре! Перестаньте скиглить на мить! Маю рiч я до вас нехитру, Ви послухайте, помовчiть. Я б хотiв, щоб менi ви сказали Без брехнi, без ридань i виття: Скiльки раз ви уже кохали За своє безконечне життя? У скiлькох у волоссi млiли, У скiлькох iще будете млiть? Ви всiх разом так не любили, Як одну ïï треба любить! Я для неï хмар не розвiю I дощами землi не заллю. I хвалитись, як ви, не вмiю, Але я ïï дужче люблю. Те, що кидали ви, як намисто, Мiлiонам красунь до нiг, Я в душi недоторкано чистим Для одноï для неï зберiг. Корсунь, 01.03.1961
Суперники


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация