Русь



Категории Василь Симоненко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал З глибин вiкiв i гордо, й величаво Встає легендами овiяне iм'я. Минуле сон, але слiпа змiя Не отруïла доблестi i слави. То ж не орда завзята i кривава Нежданно появилася в степах, Щоб у сплюндрованих i спалених мiстах Шумiли оргiï i варварськi забави. То встала Русь в кольчузi i шоломi, Щоб ïй стихiя покорилась дика, I вiв ïï у далi невiдомi Син Перуна Олег-владика I Вiзантiя снила крiзь туман Пiдводив голову народжений титан. II Пiдводив голову народжений титан, I йшли назустрiч вiчностi i смертi Нездоланi, гарячi i упертi Дружини непокiрливих слов'ян. Русь не дрiмала, стомлена i млява, Забившися ведмедем у барлiг, Бо вiдчували грек i печенiг Вiдлуння крокiв князя Святослава. Цвiли хоругви руськi на Дунаï, I Доростол навiки записав, Що мертвий воïн сорому не має. I ворог знав, пiдступний i лукавий, Що витязь тут не здобичi шукав I вiйни йшли не тiльки ради слави. III I вiйни йшли не тiльки ради слави, Бо iншiй все корилося метi Меч Святослава прокладав путi Для мудростi ясноï Ярослава. Коли була вропа в забуттi Та iстина у вогнищах палала, Антична мудрiсть гордо оживала В твоïм, о Русь, допитливiм життi. За яснi зорi i за тихi води Iшли в боï сини твого народу I гинули, слабiючи вiд ран. Але тебе ця кров не зупиняла, Бо ти й тодi, хай пiдсвiдомо, дбала За кращу, свiтлу долю всiх слов'ян. 30.IV.1956 Джерело: В.Симоненко. У твоєму iменi живу. Веселка, К., 1994.
Русь