<< Главная страница

КРИК XX ВIКУ



Категории Василь Симоненко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал У небi тiшились хмари, У небi сонце пливло, Пiд небом кривавiли чвари I лютувало зло. Земля, вагiтна скорботою (Вiдчай ïй груди тне), Над кривдою i пiдлотою Народила в муках мене. Народила, немов надiю, Колисала ночами без сну: - Може, вiд тебе помолодiю, Може, побачу весну... Може, твiй струм i атом Вгамують нестерпний бiль,- Голосила над вiком двадцятим Найгенiальнiша з породiль. Голосила велика мати, Благала, кричала менi, Щоб став я жорстоким катом Недоумства, пiдлоти й брехнi. I стою у злобi по колiна З серцем, повним ганьби й проклять. Божевiльнi калiки й руïни У зiницях моïх миготять. Що залишу майбутньому дневi, Чим дiлитися буду з ним?!- Вибухають бомби водневi На обпеченiм лобi моïм! А люди забавляються, мов дiти, Катам спiвають гiмни холуï, I генерали мрiють посадити На всiй планетi атомнi гаï. Ридаю i кричу, гилю себе у груди, Волосся патраю з сiдоï голови: Що можу я, коли дрiмають люди? Що можу я, коли заснули ви?
КРИК XX ВIКУ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация