ДУМА ПРО ЩАСТЯ



Категории Василь Симоненко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Увiйшла вайлувате в сiни, з хати вiє нудьга й самота. У руках засмiявся вiник спритно валянки обмiта. Тупотить об долiвку ногами i мороз вибива з рукавиць. З нею в хату ввiрвався гамiр, ошалiлий смiх снiговиць. Мов воскресли принишклi дiти тупiт, лемент, вищання й писк. Мiсяць хоче, мабуть, погрiтись суне в шибку свiй блiдий диск. Заглядає, цiкавий, у миску: що ви з'ïли таке смiшне, що од вашого реготу й писку тягне в хату iз неба мене? Хлюпа щастя дзвiнкою хвилею, нiби тут вiкувало воно не життя тобi, а iдилiя, як в поганих книжках чи в кiно. Де фотографи? Де поети? Нуте, хлопцi, сюди скорiш! Можна знiмок утнуть до газети i жахливо веселий вiрш. Це ж так показна ситуацiя - гарна мати i троє дiтей, це ж чудова яка iлюстрацiя для пiдтвердження наших iдей. Застрибають веселi цифри у грунтовно важких статтях, та не встане з словесних вихрiв многотрудне ïï життя. Ви мовчанкою соромливою постараєтесь обминуть, що в доярки цiєï щасливоï руки й ноги вночi гудуть. I чи прийде пiд вашi кашкети блискавицею думка дзвiнка: в космос крешуть ота не ракети, але пружнi цiвки молока. А для неï це зовсiм не диво, бо збагнула давно таке: справдi, зараз вона щаслива, тiльки ж щастя яке важке!.. I тому ця Марiя чи Настя будить дзвоном дiйницi село, щоб поменше важкого щастя на Радянськiй землi було.
ДУМА ПРО ЩАСТЯ