ДIД УМЕР



Категории Василь Симоненко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал От i все. Поховали старезного дiда, закопали навiки у землю святу. Вiн тепер вже не встане i ранком не пiде iз косою пiд гору круту. I не стане мантачкою тишу будити, задивлятися в небо, як гаснуть зiрки. Лиш росою по нiм буде плакати жито i пливтимуть над ним непомiтно вiки. От i все. Поховали хорошу людину, повернули навiки у лоно землi. Та невже ж помiстились в тiсну домовину всi турботи його, всi надiï, жалi? Та невже ж то йому все вiднинi байдуже чи свiтитиме сонце, чи нiч напливе? Бiль у душу мою закрадається вужем, Вiдчай груди менi розпанахує, рве. Я готовий повiрити в царство небесне, бо не хочу, щоб в землю iшли без слiда безiменнi, святi, незрiвнянно чудеснi, гордi дiти землi, вiрнi дiти труда. Хай шаленi гудуть над планетою весни, хай трава пнеться вгору крiзь листя старе... Я не вiрю, що дiд iз могили воскресне але вiрю, що нi вiн увесь не умре. Його думи нехитрi додумають внуки, i з очей ще вiки пломенiтимуть в них його пристрасть i гнiв, його радощi й муки, що, вмираючи, вiн передав для живих.
ДIД УМЕР